Люди – вузьке місце в 4 промисловій революції. Але не в тому сенсі, в якому зазвичай точаться зараз дискусії на заході. Мовляв, владу скоро захоплять роботи, і людям просто не буде місця. Наш перший досвід просування концепції «Індустрія 4.0» говорить швидше, що четверта революція нам і не загрожує – виявляється, що людський чинник не менш важливий у технологічному прогресі ніж самі технології.
Про 4 промислову революцію
Але перш ніж дискутувати, позначимо предмет дискусії. Про 4 промислову сьогодні говорять усі. Але, як завжди, коли складну, а тим більше, технічну тему підхоплюють журналісти та політики, а професіонали мовчать, створюється велика кількість пересудів і плутанина.
Термін «4-а промислова революція» походить від німецької ініціативи Industrie 4.0, введеної ще в 2006 році з метою зміцнити позиції своєї промисловості в глобальному світі. У той час це був 1 з 10 глобальних проектів розвитку хай-тек-технологій у Німеччині, і «бундесмашина», як і належить, вже в той час, прорахувала все до дрібниць: і про детальні цілі-завдання руху, і про союз R&D з наукою, і кількість необхідних інвестицій тощо. Загалом, інші європейські країни також не залишилися осторонь, виступаючи з ініціативою Factory of the Future, де йшлося про ту ж дигіталізацію виробництв.
Паралельно в США розвивалася концепція диджитал-виробництва (синоніми Smart Factory, Digital Factory, Digital Enterprise) і пізніше – напрям промислового Інтернету речей (IIoT), що об’єднало гравців в Industrial Internet Consortium. На початку 2-го десятиліття країни тематика нової технологічної епохи, де домінуватимуть великі дані, хмарні обчислення, інтернет речей і просунуті методи аналітики, стає топовою у громадських дискусіях про майбутнє виробництва.
Тому немає нічого дивного, що ці течії злилися, і вже видні економісти висунули термін «4 промислова революція», розширюючи поняття на всі сфери життя, куди проникають Інтернет і великі дані. У цій концепції Smart Building, Smart Home, Smart logistic… І всі інші Smart речі позначають світ розумних речей і об’єктів, які можуть бути наділені інтелектом достатньою мірою, щоб не просто давати нам інформацію про свій стан (контроль і наявність даних – це 3.0 ), а самостійно реагувати, інформувати-попереджати людину, приймати рішення і навіть взаємодіяти між собою без участі людини.
Картинка зі звітів Delloite дає деяке абстрактне уявлення про це:
Вигаданих історій-прикладів, як розумний холодильник спілкується з розумним телевізором, вже достатньо і багато з них анектодичні в сенсі відповідності нашим актуальним потребам.
Набагато важливіше це все виглядає у промисловому виробництві. Уявіть собі картину, коли система життєзабезпечення великого підприємства виходить з ладу – наприклад, на підстанції згоряє високовольтний трансформатор, резервного харчування немає, і за лічені хвилини зупиняється все виробництво. Якщо йдеться про безперервні виробництва, як у металургії, то це означає збитки на мільйони доларів протягом доби. Стандартний вихід у 3.0 – це швидке введення резервного джерела. Проте це додаткова інвестиція. У 4.0 все буде по-іншому. Розумна підстанція сама підкаже обслуговуючому персоналу, що трансформатор потребує ремонту або заміни задовго до критичного збою. Аналогічно, і якщо йти далі у виробництво – розумні насосні станції або завантажувальні пристрої самі визначать, хто з них повинен працювати на подачу сировини, виходячи з умов навантажень та оптимальних показників енергоефективності. Розумні конвеєри (печі, машини, лінії) самостійно діагностуватимуть свій стан, попереджатимуть операторів та сусідні (у ланцюзі) об’єкти для того, щоб оптимізувати режими роботи, споживання енергії та продуктивність.
Але головні зміни видно у розробках та інноваціях. Нові методи співпраці за допомогою онлайн-інструментів забезпечать принципово інший рівень якості та швидкості генерації нових ідей і розробок. Диджитал-інструменти будуть допомагати прораховувати вузькі місця у нових виробах або складних системах як літаки та цілі підприємства, використовуючи методи віртуалізації та прототипування. Все це означає експонентне зростання інновацій.
Люди – вузьке місце
Вникаючи в ці нові технології і пояснюючи, у чому різниця між 3.0 і 4.0, ми знову вийшли на найвужче місце в цьому русі. Звичайно ж, це наші люди. У широкому значенні – культура співробітництва, навички та знання, проактивність у русі до прогресу, етичні норми та принципи. Ось деякі приклади із життя.
Серія Хакатонів на великих мет. комбінатах (більшість з яких орієнтовані на інновації за визначенням) подарувала нам серію відкриттів про нашу готовність та здатність до співпраці. Виявилося, що рівень мислення більшості інтеграторів і вендорів настільки короткостроковий, що в цілому розмовляти із замовником про розвиток їм складно – всі хочуть отримати швидкі гроші, а якщо замовник не може їх дати, підрядники йдуть. Це докорінно рубає розмови про інновації, де апріорі область невизначеності набагато ширша. Ми побачили також, що вендори так і досі не втекли від вузького бачення своїх продуктів, замість того, щоб мислити як замовник, на рівні вирішення конкретних проблемних ситуацій.
Весняна серія семінарів з 4.0 супроводжувалася також дискусіями про розвиток хай-тек кластерів. Кластерна тема – надзвичайно популярна у світі хай-тек, ідеться про територіально-галузеві утворення, в яких створюються всі умови для розвитку та підтримки інновацій. Кластери за визначенням передбачають високий рівень кооперації, співробітництва та комунікацій. Однак, як ми побачили, самі ініціатори кластерів мають настільки мізерну інформацію про себе і такий низький рівень комунікацій, що це ставить хрест на їхній життєздатності. Можливо, це і є головною причиною, чому у нас досі немає справжніх кластерів.
Намагаючись об’єднати з IT інші хай-тек сектори, ми побачили величезні контрасти між ними та іншими галузями по ряду аспектів. IT вже створили багато своїх регіональних кластерів-об’єднань, паралельну сучасну систему освіти, яка поставила на потік підготовку тисяч сертифікованих програмістів, запустили потужне реформаторське лобі при парламенті. IT культивують культуру інновацій через інкубатори стартапів та залучення інвесторів. Все це абсолютно незрівнянно з іншими хай-тек-секторами, і причина цього розмаїття, швидше за все, в інтеграції IT у світовий простір. Але ці контрасти лякають – IT стають самодостатніми, повністю «експортними», і відсталий совок їм точно не потрібний.
Також контрастом до духу 4.0 були наші «розбірки – з’ясування» між інтеграторами та вендорами промислової автоматизації про причини «голодних ігор», та як їм протидіяти. Мова про практики «віджимання» підрядників на тендерах, які дедалі більше домінують серед кінцевих замовників, але які в епоху рецесії призводять до ще більшої конкуренції. І де, навіть у складних проектах, боротьба йде за постачання «заліза», а інтелектуальна праця та послуги повністю нівелюються. І, звичайно ж, фактор корупції нікуди не зник.
У темі 4.0 ми також побачили катастрофічне відставання пострадянських країн у просвіті та освіті ринку. Ми говоримо про ті самі технічні тенденції, які, здавалося б, повинні рухати у нас усі провідні бренди та місцеві постачальники. Але, як виявилося, й Інтернет мало допомагає – у нових тенденціях 4.0 розуміється дуже мала вузьких фахівців. Хоча, як ми вже сказали, тема Digital Factory в Європі та США існує майже 10 років. Іншими словами, висновок такий, що Інтернет в області хай-тек здатний швидко розганяти купу всякої поверхневої нісенітниці, але поки що дуже мало служить цілям справжньої освіти. За цим теж стоїть не лише система освіти, а й наша бізнес-культура – адже очевидно, що в подібних темах ніхто з бізнес-гравців по-справжньому не займається освітою ринку. Це «надто довгостроково».
Ну і окремо, у контексті напрямків діяльності B2B Ray, виділимо область «ринок-споживачі-зв’язок із виробництвом». Ми і раніше постійно говорили, що цей зв’язок вкрай слабкий, і промисловість тут пасе задніх. Очима АППАУ ми підтверджуємо, що гравці промисловості відстають від рітейлу, банків, телекому та ІТ на багато років у всьому, що стосується рівня маркетингу та продажів. Це означає, що наші промислові розробники та виробництва матимуть великі проблеми у всьому, що стосується конкурентоспроможності своїх продуктів. І наші експортери як машинобудівники це вже чудово відчули при розвороті із зони СНД на інші ринки.
Отже, світова картинка 4.0 – це красиво, це зачаровує, і це вже близьке майбутнє. Але не наше. Наші реалії – це деіндустріалізація, що продовжується, продаж на захід дешевих мізків і рук та остаточна деградація власних R&D у всіх хай-тек-областях крім IT. І головна причина цього – культура 1.0-2.0, яку ми ніяк не можемо подолати. Головні ознаки якої – недовіра один до одного, диктат права сильного, низький рівень комунікацій та співробітництва, домінування своїх інтересів завжди і в усьому, короткострокове бачення та загалом низький пріоритет питань розвитку персоналу в організаціях. Дух 2.0 – це яскраве втілення егоцентризму і який в умовах постсовка часто набуває потворних форм.
Back to Basic – PEOPLE, Process, Technologies
І тут саме час згадати про базовий принцип, який IT запровадили майже 20 років тому. Вводячи нові технології з автоматизації бізнес-процесів, вони дійшли висновку, що:
А – «не можна автоматизувати хаос», тому потрібно формалізувати, а ще краще перед цим оптимізувати бізнес-процеси та налаштувати їх на споживача.
В – люди в цих процесах повинні зміниться – вони повинні мати не тільки інші навички-знання, а й іншу культуру, мислення.
Таким чином IT ще 20 років тому спробували збалансувати елементи People, Processes, Technologies (PPT). Дивлячись на картину вище, ми розуміємо наскільки занедбаним, і особливо в промисловості, у нас виявився цей елемент – PEOPLE. Адже мова, справді, не лише про нові професійні навички. Як правильно зазначено в блозі «Розумна індустрія вимагає Розумних лідерів», культура 2.0 несумісна з технологіями 4.0 за своєю суттю. Адже ми говоримо не лише про технології, а про економіку 4.0, суть якої у співпраці та спільному створенні нових цінностей між розумними людьми, речами (машинами) та системами. Іншими словами, люди – це обмежувальна частина і, як нам здається, головна частина цього нового середовища. І автор правильно зазначає, що спочатку потрібні нові лідери 4.0, дух яких базується не на ЕГО-центричності, на ЕКО-центричності – дотриманні балансу інтересів усіх гравців нової еко-системи, помірному (розумному) споживанні, повної готовності до спільного створення нового та співробітництва.
Формування нових лідерів
У B2B Ray ми давно дотримуємося принципів балансу РРТ і давно дійшли висновку про необхідність фокусу на складовій People в диджитал-технологіях. Історія першого просування технологій 4.0 вчить нас, наскільки важливо ще більше фокусувати на цьому з усіх поглядів. Але також – наскільки важливо оточувати себе однодумцями та новими лідерами. Де ми разом у професійних спільнотах можемо впливати, створювати і швидше вирощувати інших нових лідерів і спільно змінювати культуру від егоцентричності – до екоцентричності. Національний рух 4.0 в Україні лише починається. Тому потрібно відразу і правильно розставляти акценти – фокусуємось на людях, потім – на процесах і технологіях.
Для тих, хто причетний до хай-тек 28 липня ми проводимо збори на тему бар’єрів та викликів 4.0 – приєднуйтеся.